Написано Одна монахиня якось запитала його, чи подобається йому спів сестер. «Бачиш, моя дорога сестро, одні співають, як ангели, а інші так, ніби відлякують демонів».
Блаженний Колумбан
Блаженний Колумбан (ім’я при хрещенні Йосиф) Марміон був співзасновником Конгрегації Благовіщення Пресвятої Діви Марії та абатом бенедиктинського монастиря Маредсу в Бельгії.
Він був такою дотепною і веселою людиною, що коли його призначили на початку його монашого життя префектом хлопців в інтернаті, то швидко змінили рішення. Мабуть, учні, як і він сам, сприймали його не дуже серйозно.
Син св. Йосифа
У батьків майбутнього бенедиктинця народжувалися лише доньки, крім двох старших синів, які померли відразу після народження. За допомогою в народженні сина подружжя Марміонів звернулося до св. Йосифа, а той виявив неабияке почуття гумору.
Спочатку народилася ще одна дівчинка, а наступна дитина, довгоочікуваний хлопчик прийшов на світ першого квітня. Як він сам казав, «я народився під знаком справжніх витівок». Треба сказати, що Йосиф залишився вірним специфіці дати свого народження.
Схильність до жартів і дотепів стала особливою проблемою під час новіціату в абатстві Маредсу. Ніби для підвищення рівня магістром новіціату брата Колумбана був дуже суворий і серйозний монах. Багато років по тому він запитав о. Марміона, що було для нього найбільшою проблемою у перший рік монашого життя. На що той відповів із приголомшливою щирістю: «Ви, превелебний отче».
Проповідник з облави
Період формації був для блаженного важким також і тому, що він не знав добре мови — Йосиф був ірландцем за походженням. І хоча його мати була француженкою, на жаль, знання мови не всмоктується з молоком матері.
Попри це, коли у ворота монастиря постукав настоятель сусідньої парафії, благаючи дати йому реколекціоніста, абат порадив проповідувати саме о. Колумбану, який був єдиним священником, що міг це зробити. Що ж, якщо вибираєш як монаше ім’я відомого місіонера, то іноді треба терпіти. Зрештою, було оголошено, що слухачі також братимуть участь у цих стражданнях.
Яким же було здивування і проповідника, і абата, коли після закінчення реколекцій настоятель знову прийшов до абатства, щоб сказати: «Ще ніколи в моїй парафії не було такого проповідника; до цього часу ніхто так зворушував слухачів». Святий Дух таки може здивувати…
Рецензент
Трохи згодом о. Колумбан запросив до себе одне жіноче згромадження. Він, звісно, брав участь у Літургії годин. Це вимагало певної самопожертви, бо сестри, м’яко кажучи, не вирізнялися вокальними здібностями.
На свою біду, настоятелька вирішила запитати гостя, чи подобається йому спів псалмів у її монастирі. Абат відповів дипломатично: «Бачиш, моя дорога сестро, одні співають, як ангели, а інші так, ніби відлякують демонів».
Духовний вчитель
Отця Марміона дуже цінували як проповідника, але він ніколи не трудився записувати те, що виголошував. Це зробив один із монахів. Так були створені три збірки проповідей, перша з яких — «Христос, Життя душі» — дуже швидко була зарахована до класики духовності (дві інших, зрештою, також).
Коли абата запитали, чому він завдячує своїми видавничими і богословськими досягненнями, він відповів: «Причина такого успіху в тому, що в цих працях практично нічого немає від мене».
Читайте також: «Важка тема: Свята Трійця», або Про що варто говорити на проповіді?
Переклад CREDO за: Ельжбета Вятер, Aleteia
https://credo.pro/2022/07/326112