Написано Ручною переправою мешканці Бахмуту перебираються з однієї частини міста в іншу
Місто, на яке щодня наступають росіяни – Бахмут. Там, попри постійну артилерійську канонаду, залишається багато людей – цілі сім’ї з дітьми. У частині міста немає світла та води. Мостом, який з’єднує дві частини Бахмуту, можна дістатися лише пішки – через саморобну переправу. Тут щоп’ять хвилин приземляються російські снаряди, руйнуючи те, що ще вціліло. Як живуть люди в понівеченому війною Бахмуті, дізнавалася журналістка “5 каналу” Ольга Калиновська.
Олена сидить на холодних бетонних східцях навпроти величезної вирви – це наслідок прильоту російської ракети. І ридає від безвиході. Виїхати не може, бо вдома шість котів. Четверо своїх і двоє сусідських. І годувати, каже, їх уже нічим. Вона згодна віддати частину кішок волонтерам. Але куди і до кого звертатися – не знає.
“Будь ласка, допоможіть, у мене вже сил ніяких немає”, – каже мешканка Бахмуту Олена.
Утім на вулицю без потреби, як вона, у цьому місті майже не виходять – усі, хто залишився, сидять переважно в оселях або по підвалах. Бо будь-якої миті у будь-яку частину міста може прилетіти російський снаряд. Микола в центр міста виїхав, щоб заробити таких-сяких грошей. Треба ж, каже, за щось виживати в цьому пеклі. Грушки та яблука із власного саду в чоловіка купують молоді люди з геть малою дитиною на руках. Розмовляти із журналістами вони не хочуть. Щойно прильоти, наближаючись, гучнішають, Микола, не допродавши товар, збирається додому.
“Їжджу не кожен день. Часу немає, багато роботи вдома – город”, – розповів мешканець Бахмуту Микола.
Ось так, по-суті, ручною переправою мешканці Бахмуту перебираються з однієї частини міста в іншу, до друзів, знайомих, рідних, часто – просто зарядити мобільні телефони, тому що в тій частині Бахмута світла немає. Сергій, Рита та Марина з двома дітьми – 9-річним Женею та 12-річним Кирилом йдуть до кумів по мобільні телефони, які напередодні залишили заряджатися. Ця родина мешкає в Забахмутці – частині міста за зруйнованим мостом. Там немає ні газу, ні води, ні світла. Стабільне в Забахмутці лише одне – цілодобові страшні прильоти російської артилерії.
“Підвал добрий. Вони, якщо що, у підвал ховаються”, – зауважив мешканець Бахмуту Сергій.
Марина в Забахмутці навідувала будинок доньки, та виїхала з міста, залишивши тут собаку, яку щодня годує мати. Покидати розбитий Бахмут жінка поки що не планує. Так і ходить щодня під свист снарядів з однієї частини міста в іншу.
“У мене на руках дуже хвора людина, за якою я доглядаю. Я не можу з нею виїхати”, – запевнила мешканка Бахмуту Марина.
Ще одна Марина набирає два відерця води, щоб попити і зварити їсти. В розбитій будівлі, де колись був чи то офісний, чи то торговий центр, у крані є вода зі свердловини. Централізованого водопостачання у місті немає вже кілька місяців.
“Світло є, а газу та води немає”, – пояснила мешканка Бахмуту Марина.
Жінка мешкає в районі, куди вже не раз прилітали ворожі снаряди. І прилітають досі. Ночує у квартирі, бо спускатися вночі в підвал боїться. Та й немає з ким.
“Ось так і ночую – будинок весь труситься, розумієте. Боюся, нікого ж немає, одна”, – додала жителька Бахмуту Марина.
У розбитому Бахмуті все ще залишається чимало цивільних, частина з них з дітьми. Хоча обстріли міста стають потужнішими щодня. Прилітає всюди і в околиці, і по центру. І передбачити, де впаде наступний снаряд, не може ніхто.
З Донеччини, Ольга Калиновська, Сергій Клименко, Сергій Малін, “5 канал”
Читайте також: Без води, світла та газу: як у підвалах живуть мешканці прифронтових сел Запоріжжя – сюжет
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на “5 канал” у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
