Написано Нині жінка ледь зводить кінці з кінцями
Врятували тварин з-під обстрілів. Переселенка з Луганщині тікала від війни з дворічною дитиною та десятком собак. Більшість жили в неї на перетримці, але попри це, покинути їх жінка не змогла. Але й знайти прихисток із такою кількістю тварин було нелегко.
Переселенка з Луганщини Валентина Гонтаренко гостинно зустрічає знімальну групу в селищі Обухівка поблизу Дніпра. Тут прихисток у невеликому будинку їй надали небайдужі. До цього був місяць поневірянь. З рідного Лисичанська жінка виїжджала з дворічною донькою і десятком собак. Таким переселенцям, каже, зазвичай не радіють.
“Люди не хотіли брати з тваринами. Це проблематично. Безнадійність була. Я вже чесно плакала, істерика у мене була. Мені сусіди казали на вулицю випустити, вони не пропадуть, вони ж дворняги. А я казала, що ні, я так не можу. Або ми всі разом залишимося, аби виїдемо”, ‒ розповідає переселенка з Луганської області Валентина Гонтаренко.
Валентина з дитинства дуже любила тварин. Про це знали зооволонтери, тому часто просили жінку узяти собак на перетримку. Коли грянула повномасштабна війна, в неї перебувало 9 хвостатих безхатьків. Кинути їх напризволяще під обстрілами жінка не могла.
“Вони, коли були цуценятами маленькими, їх взяли у мішок для сміття, зав’язали і кинули на колію. Мені дівчинка зателефонувала і сказала, що жінка нашла 6 цуциків, і запитала, чи візьму я їх на перетримку. Сіренька та ‒ Лакки, я її брала на перетримку, її 3 рази зраджували. Перший раз її викинули, потім один раз взяли теж викинули, третій раз взяли, вони порвала подушку. Якщо ви берете, це ж не іграшка”, ‒ додала Валентина Гонтаренко.
Нині жінка ледь зводить кінці з кінцями. Не працює, бо ні з ким залишати дворічну доньку. Проте у відчай не впадає. Радіє, що дочка обстрілів не запам’ятала, і тому, що її улюбленці на новому місці, собаки поволі оговтуються від пережитого.
“У мене одна із собак до сих пір боїться гучних звуків. У неї починається істерика, вони починає трястися, блювота починається”, ‒ запевнила переселенка.
Найбільше жінка мріє повернутися додому. Проте розуміє, що цього року мрія навряд чи здійсниться. Шукає кошти, щоб до зими утеплити собачий вольєр і попри труднощі не шкодує, що не залишила чотирилапих в Лисичанську.
“Ми відповідаємо за тих, кого приручили. А тих, хто покидав, я не розумію, чесно кажучи”, ‒ підсумувала переселенка Валентина Гонтаренко.
Вікторія Ковальова, Олександр Пронський, Дніпропетровська область, “5 канал”
Читайте також: Можна приходити погратися, а можна й додому забрати: як у Києві на ВДНГ працює притулок для тварин
Підтримайте журналістів “5 каналу” на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на “5 канал” у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
