Написано 
Щороку в другу неділю листопада Папське товариство «Допомога Церкві в потребі» проводить День солідарності з переслідуваною Церквою. Цього разу Товариство вирішило присвятити його Україні.
Про це повідомив о. проф. Вальдемар Цісло, директор польської секції Товариства, під час міжнародної наукової конференції під гаслом «We Cherish Family Life», організованої з ініціативи Папського університету Йоана Павла ІІ в Кракові та Польського фаміліологічного товариства. Отець мав виступ на тему «Роль і завдання Церкви щодо сім’ї на територіях збройних конфліктів на прикладі війни в Сирії та в Україні».
— Найбідніші шукають сховку в парафіях і храмах. Ми хочемо дістатися туди, а священникам і сестрам на місцях дати до рук хліб, яким вони поділяться з потребуючими, як робили це раніше в Іраку та Сирії, — сказав професор.
Директор польської секції Папського товариства порівняв те, що діялося на Близькому Сході, з нинішнім вторгненням росії. Він зауважив, що Європа була надто впевнена у собі і легковажила ризик війни. Посилалася на міжнародні документи про захист прав людини. Отець професор Цісло запитав: «Який пункт якої конвенції уберіг жінок на останніх місяцях вагітності, що втікали з обстрілюваної лікарні?» Він підкреслив, що «надто легко нам говорилося про дику Африку і варварський Близький Схід». Війна, з якою нині маємо справу, точиться при європейських кордонах.
Отець підкреслив, що у розмірах злочинів, які росіяни чинять в Україні, він особисто переконався в Бучі, коли на місці розмовляв із православним священником. «У навколишніх будинках і підвалах путінці мордували безборонних цивільних зі зв’язаними руками. Цього не порівняти з тим, що діялося в Сирії», — сказав він. Навіть в Алеппо, де людям відключали воду, щоб окремі дільниці міста швидше здалися, смерті ставалися внаслідок обстрілів та обміну вогнем.
На прикладі Сирії о. професор показав, яких заходів уживало Папське товариство «Допомога Церкві в потребі», щоб дістатися до потребуючих. Він назвав зокрема проєкт «Молоко для Алеппо». «Його робили тому, що трьом тисячам матерів не було що їсти і що дати дітям. Жінки приходили до пункту, де отримували порошкове молоко, і тоді їм не доводилося вночі слухати голодний плач дітей». Також була реалізована ініціатива лікування дітей у Сирії.
Там отець мав вражаючу зустріч із жінкою, яка сказала, що вона — єдина, хто може допомогти лежачому чоловікові, у квартирі на четвертому поверсі. Цей досвід, додав професор Цісло, показав йому, як потрібна у країнах, де точиться війна, цілісна допомога для сімей. Тільки так можна вберегти сім’ї від розлуки. «Розрив зв’язків чинить так, що наступні діти без освіти опиняються на вулиці. Тоді вони стають легкою здобиччю для злочинців», — констатував доповідач.
Ключовим для країн у війні він вважає збереження системи освіти. «У Сирії місячна наука дитини у школі коштує 10 доларів, у Лівані — 20».
У Сирії та Іраку справдилася модель переказування допомоги для потребуючих на руки священників і черниць. Цю модель застосували і розширили у випадку допомоги Україні. «Я пам’ятаю жінку з Близького Сходу, яка підійшла до мене і сказала: доки наші священники з нами, то й ми тут залишаємося тут, бо вони поділяться останнім окрайцем хліба або знатимуть, куди постукати, щоби знайти», — сказав о. професор.
На подібну жертовність, тобто буття зі своїми вірними до кінця, готові й священники та сестри в Україні. «На жаль, війна це великий бізнес для сильних світу цього, — зауважив о. Цісло, — і велике страждання для найбідніших». Якщо хтось хоче запитати поляків, що в них залишилося від учення Йоана Павла ІІ, то він має подивитися на 7 млн прийнятих біженців зі сходу. «Ми склали практичний іспит із милосердя», — так закінчив світ виступ директор польської секції Папського товариства «Допомога Церкві в потребі».