Написано 
Роздуми до Слова Божого на свято св. Лаврентія
В природі кожний ріст, кожне народження пов’язане з вмиранням. Матір зносить страждання, щоб дати життя своєму дитяті. В Біблії вживається дуже цікавий вираз для цього моменту — дитина «розриває» материнську утробу, щоб жити самостійним життям.
Зерно під впливом дощу, вологи яка напуває землю, «розриває» себе, щоб паросток пшениці тягнувся до сонця.
Подібні процеси відбуваються в духовному світі. Інколи потрібно розірвати власне серце, щоб присвятити час іншій людині, розірвати свій час, приємність, амбіції, задоволення, власні плани, щоб почала в мені жити «нова людина» — Новий Адам, який не сконцентрований на собі. Зерно, якщо не вмирає, залишається одне. Для кого ж тоді такому зернятку жити, якщо воно ОДНЕ?!