Написано Турбуватися про своє майбутнє — нормально, зокрема тоді, коли воно непевне. Однак також треба зважати на те, щоб не витрачати всю свою енергію на страх перед подіями, які можуть статися, а можуть не статися, ризикуючи втратити при цьому радість і душевний спокій.
Є два види неспокою. Позитивний неспокій, який виявляє наше прагнення Бога, Єдиного Кого ми насправді потребуємо в житті. Святий Августин пише про це так: «Боже, Ти створив нас для Себе, і наше серце не заспокоїться, поки не спочине в Тобі». Негативний неспокій виникає з суперечностей, які нас оточують, і труднощів, які ми переживаємо в житті. Через цей вид неспокою ми часто втрачаємо мир і радість серця. Він перебуває у самому центрі духовної боротьби, яку треба вивести на денне світло.
Корисні поради для цієї боротьби
Це нормально, що така тривога з’являється. Ісус попередив нас, що «тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!» (Мт 7,14). Страх, який можна побачити тут, постає як брама, що веде до життя, як друге народження і безсумнівна межа нашого духовного життя.
Святий Ігнатій пояснює, що події чи обставини ніколи не позбавляють нас миру в серці. Причина завжди криється у віддаленні від Христа, спричинене саме неспокоєм, тривогою, яка, своєю чергою, породжує труднощі. У цьому замішаний диявол, який пробує привернути нашу увагу і зайняти наші думки численними турботами. Його мета — відвернути нашу увагу від присутності Ісуса.
Святий Петро також дає нам дві вказівки, як вести цю боротьбу: «Противтесь йому [дияволу], тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі» (1Пт 5,9). А також: «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1Пт 5,7).
Святий Франциск Сальський підкреслює: «Шукайте не втіхи в Бога, а Бога втіхи». І додає: «Тривога — це найбільше зло після гріха». На його думку, це щось більше за спокусу: тривога відчиняє двері всім спокусам. Зрештою, Ісус ставить «життєві турботи» на рівень з пияцтвом та обжерливістю (Лк 21,34).
Тому св. Павло заохочує нас: «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Флп 4,6-7).
Благодать довіри
Тут не йдеться про заохочення до пасивності чи квієтизму. Йдеться про те, щоб із повною довірою віддатися в руки Бога: «Отче, покладаюся на Тебе…» (Шарль де Фуко).
Щодо минулого — вкидаємо його у піч Божого Милосердя. Щодо майбутнього — довіряємо його Божому Провидінню, знаючи, що «вірний Бог, який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її» (1Кор 10,13). Така довіра дозволить нам тоді переживати теперішню мить із благодаттю Христа, знаючи, що Він «може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас» (Еф 3,20).
Переклад CREDO за матеріалами: о.Ніколя Бутте, Aleteia