Кров Христа — знак єдності

Святий апостол Павло наголошує на миролюбній та об’єднавчій ролі Ісуса Христа. Своєю смертю відкуплення він знищив будь-які перешкоди на шляху створення нового та об’єднаного людства.

Із послання св. апостола Павла до Ефесян

«Тепер же в Христі Ісусі, ви, що колись були далекі, стали близькі кров’ю Христовою… Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі. Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем — сам Ісус Христос» (Еф 2, 13;17-20).

Роздуми

Люди завжди прагнули до єдності — це певний голос їхньої природи, який дозволяє їм почуватися братами і підштовхує їх до створення однієї великої родини. Бог дає всім дар Церкви, яка є знаком й інструментом єдності. Церква є саме такою, тому що передає послання любові свого Засновника; свідчить про живу єдність у любові, про яку Христос просив Отця перед тим, як принести найбільшу жертву свого життя. Примирення, що здійснилося через смерть Христа, породило мир і єдність з Богом. Таким чином, у Крові Христа, нашому мирі, народжується нове людство, а те, що ми — співгромадяни святих і домашні для Бога, допомагає перетинати соціальні кордони наших міст і регіонів, розширює братерські стосунки, сягаючи воріт раю. Християни як члени небесної родини стають Божими улюбленими дітьми і мають право на спадщину, яку Небесний Отець щедро їм дарує. Місце перебування цієї Божої сім’ї вказується як будівля: апостоли та пророки є підвалиною цієї будівлі, тоді як Христос — наріжним каменем, який об’єднує всю будівлю.

Із твору «Проти Фабіана» св. Фульгенція Руспського, єпископа (книга 8, 19:20)

Через дар любові нам дано, щоб те, що ми святкуємо в містичний спосіб, також відбувалося в реальності. Як каже апостол: «Тому, що один хліб, — нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хліб» (1 Кор 10, 17). Наш Спаситель хотів, щоб на згадку про Його смерть ми просили того, чого Він просив для нас: «Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми!» (Йн 17, 11). Отже, саме про це ми просимо, коли жертвуємо Тіло і Кров Христа. Це була молитва, в якій Спаситель просив за своїх учнів, показуючи, що й ми під час священної жертви маємо особливо молитися про благодать, про яку Він, встановлюючи обряд цієї жертви, просив як Первосвященник. Але те, про що ми просимо, тобто про єдність з Отцем і Сином, ми отримуємо завдяки духовній благодаті. Коли свята Церква молиться під час принесення святої жертви Тіла і Крові Христових, щоб їй була дарована благодать Святого Духа, вона тим самим благає про дар любові, завдяки якому вона може зберігати єдність у Дусі й життя в мирі.

Прохання

Брати і сестри, благаймо доброту Бога Отця, щоб Він зберігав нас у єдності навіки, і взиваймо:

Ти наш мир, Господи.

Зішли на нас Святого Духа, щоб ми могли виявити єдність в одному Тілі, яким є Церква:

Ти наш мир, Господи.

Ти відкупив нас водою хрещення, що нас оновлює, і Кров’ю Христа; дай нам усім єдність сердець:

Ти наш мир, Господи.

Ти визволив нас і спас; допомагай тим, кого Ти відкупив своєю Кров’ю, жити для Тебе й бути знаком єдності для світу:

Ти наш мир, Господи.

Боже, бережи свою Церкву, розпорошену по всьому світу, але об’єднану Страстями і славною Кров’ю Твого Сина; дай їй ефективний захист від усіх спокус світу і вчини, щоб вона ставала знаряддям Твого миру. Просимо про це через Христа, нашого Господа. Амінь.

Текст із книжки Туліо Вельянті CPPS «Кров Христа — щоденні роздуми на липень».

Читайте також:

Переклад CREDO за: Туліо Вельянті CPPS, Niedziela

https://credo.pro/2022/07/326047

Із послання св. апостола Павла до Ефесян

Роздуми

Із твору «Проти Фабіана» св. Фульгенція Руспського, єпископа (книга 8, 19:20)

Прохання

Залишити відповідь Скасувати коментар