Написано Роздуми до Слова Божого на четвер ХХ звичайного тижня, рік ІІ
Господь запрошує кожного з нас, щоб ми взяли участь у Його радості. Спочатку це запрошення дуже делікатне, сповнене любові. Усе готове для запрошених. Коли Бог щось для нас готує — то нічого не потрібно поправляти, додавати. Господь усе робить ідеально, досконало.
Ті, що відмовилися, пішли хто на поле, хто до свого крамарства. Якщо взяти до уваги, що Євангеліє від Матея спершу було написано єврейською мовою, то тут можна побачити гру слів. Єврейською мовою поле — «шаде», а Бог Всемогутній — «Ель Шаддай». Поле і крамарство — це все, що я обираю замість Бога. І поле, й крамарство пов’язані з якоюсь діяльністю, активністю, бізнесом. Те, що сьогодні багатьом людям заважає прийти до Господа, — це надмір праці, активності, «велике поле до роботи». Постійна діяльність веде до спокуси всемогутності, до почуття, що я все можу, над усім паную. Були й такі запрошені, хто відверто познущався зі слуг і повбивав їх.
Після такої поведінки можна було б очікувати великого гніву царя, причому на всіх підданих. Багато володарів давнини мстилися на своєму народові через провину навіть одного візира. Однак Бог зовсім інакший, і навіть після такого хамства дає ще більше шансів запрошеним: кого лише здибаєте, кличте на весілля… Цікаво, що за другим разом серед запрошених першими згадуються… злі люди: Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали — злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. Навіть твої гріхи та слабкості не викреслюють тебе зі списку запрошених. Достатньо прийти і з вдячністю відповісти на любов Царя.
Серед запрошених опинився хтось, хто прийшов на бенкет, але в його поставі бачимо велике незадоволення. Він прийшов на весілля без весільної одежі — без відповідного налаштування серця. Чоловік цей був убраний в одіж пригнічення та незадоволення власним життям, а також із великими претензіями до Царя, бо навіть не захотів із ним розмовляти. Отці Пустині згадують про один серйозний гріх — демонічний смуток, джерелом якого є гордість і незадоволення з власної недосконалості.
Бог запрошує тебе не тому, що ти найкращий, а тому, що ти належиш до тих, кого Він прагне бачити біля себе!