Написано Сьогоднішні слова Ангельського привітання, які ми хочемо розглянути, були не єдиними і не першими, що сказані у Святому Письмі. Ще в Старому Завіті ми чуємо слова благословення, промовлені до двох жінок.
Ці слова пролунали за дуже знакових обставин: ними вшанували жінок, які мали сміливість, ризикуючи власним життям, убити вождя неприятельських військ, що несли смертельну загрозу Божому народові. Перша — це Яела, яка заманила Сісеру, начальника ханаанських військ, а коли той заснув — пробила йому голову наметовим кілком (Суд 18,21). Як написано в Книзі суддів, Дебора і Варак потім співали: «Благословенна Яела серед жінок, дружина Хевера, кенія, благословенна серед жінок, що в шатрах» (Суд 5,24).
На схожі слова заслужила також відважна Юдита. Коли обложене ворогами місто Ветулія вже падало від виснаження і всі вже втратили надію на його визволення, — Юдита, озброївшись вірою в Божу силу, змогла дістатися до ватажка ворожих військ Олоферна і повернулася до міста з його головою в торбі. Після повернення Юдити один із лідерів міста, Озія, благословив її такими словами: «Благословенна ти, дочко, Богом Всевишнім понад усіх жінок на землі!» (Юдт 13,18).
Утретє на сторінках Святого Письма — вже в Новому Завіті — слова цього благословення були сказані Марії. Ці слова, вимовлені архангелом Гавриїлом у сцені Благовіщення, пізніше повторить родичка Марії, Єлизавета, під час відвідин Марією її дому. Чому ці слова звернені саме до Марії, тихої і скромної дівчини з Назарета?
Відповідь проста. Марія була обрана Богом, щоб народити Божого Сина. Цей Божий вибір має ще одну таємницю: Бог покликав Марію до боротьби вже не з якимось там Сісерою чи Олоферном; Він поставив Її проти того нашого ворога, який привів до гріха наших прабатьків. Саме Марії стосується пророцтво майже на самому початку Святого Письма, у третьому розділі Книги буття. Ці слова вимовив Господь Бог у розмові з сатаною: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту» (Бут 3,15).
Звернімося у наших роздумах також до гімну «Magnificat», який Марія виспівує в домі Захарії та Єлизавети. Вона аж двічі співає про те, як Бог возвеличив Її: «…бо Він зглянувся на покору слугині своєї» (Лк 1,48); і далі: «Він виявив потугу рамена свого… Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних…» (Лк 1, 51-52). Із цих слів можна зробити висновок: все, що стосується Марії, — єдине у своєму роді. Вона — єдина з мільярдів людей, кого Бог вибрав на Матір свого Сина.
І, нарешті, спогад із мого дитинства. У моїй родині сталася незвичайна подія: до дому тітки прибула статуетка Фатімської Божої Матері. Одна зі старших жінок, світлої пам’яті пані Стася, співала прекрасні розарієві роздуми. Ще було 15 таємниць, по два куплети до кожної. Пані Стася співала їх навколішках. Я досі чую цей спів і бачу її погляд, скерований до Божої Матері.
У першій Радісній таємниці вона співала: «Між багатьма жінками Ти була найдостойніша носити Царя над царями — о Маріє, слава Тобі».
Радіймо цьому возвеличенню Марії, бо Вона, Мати Божого Сина, також є нашою Матір’ю. Її вивищення — це знак, що Бог полюбив нас особливою любов’ю. Він також гарантує, що ми всі колись досягнемо такого вивищення, якого «око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало» (1 Кор 2,9).