Тож милостиню подавайте з внутрішнього

Роздуми над Словом Божим на середу XXVIII звичайного тижня, рік ІІ

 

 

Фарисеї (з євр. «відокремлені») радикального відокремлювались від усього нечистого, шкода лише, що юдеї широко розвинули науку про ритуальну нечистоту, базуючись на помилкових поглядах. Це правда, що життя залежить від Бога. Але не завжди правда те, що справедливим Бог життя продовжує, а грішникам скорочує. І вже зовсім неправда те, що коли людина нездужає, особливо втрачаючи кров (яка вважалася безпосереднім носієм життя), це неодмінно означає, що ця людина грішна і що вона не може брати участі в літургійних ритуалах, бо вона нечиста. Отож прокажені, чиї рани завжди були відкриті, жінки, що під час пологів або критичних днів втрачали кров, — усі ці люди вважалися нечистими. Також звірі, які, згідно зі своїм ґатунком, їли те, що людям здавалось огидним, або звірі, яких приносили в жертву “іншим богам” — вважалися нечистими, й від них також треба було тримати дистанцію. Отож зовнішні ритуальні обмиття множились і дедалі більше ставали істотою юдаїзму. Можна тільки спробувати уявити собі, наскільки це все ображало Бога, котрий створив цей світ саме таким.

Отож недарма сьогодні Ісус згадує створіння: «Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив і внутрішнього?» Тобто перейматися треба насамперед чистотою душі, бо лише тут можна говорити про чисте і нечисте, про добро і зло. Зберегти чистоту назовні легко, достатньо вимити руки; зсередини ж — важко.

«Тож милостиню подавайте з внутрішнього, і тоді все буде у вас чисте» (Лк 11, 41).