Написано Із селищем Тягинка на березі Дніпра пов’язана перша письмова згадка про українських козаків
Після понад 8 місяців російської окупації Херсон повертається додому – в Україну. Адже попри усі нісенітниці адептів “руского міра” Херсон – це Україна. Про це повідомляє “Машина часу” на “5 канал”.
У російському трактуванні минулого південь України до XVIII століття – “Дикий степ. Земля грізних і небезпечних кочівників”. І щойно з “приходом” сюди російської імперії, ця територія була “колонізована та цивілізована”. Тільки от це цілковита неправда.
Степи північного Причорномор’я протягом століть часто змінювали своїх господарів. Тут були візантійські колонії, панували скіфи і сармати, готи, анти, хозари і печеніги. У IX столітті руський князь Святослав переміг хозарів і на якийсь час встановив контроль над степом. Вихід до Чорного моря для держави, яку нині називають Київська Русь, був стратегічно важливим – саме завдяки цьому здійснювалися торгові і культурні контакти з Візантією. У XIII столітті після нападу на Русь монголо-татар причорноморський степ став повністю підвладний Золотій Орді. Галицько-Волинська держава Данила Галицького переорієнтовується на взаємини із Західним світом, майбутня московія стає улусом Орди і частиною світу татарського. Київщина входить до Великого Князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. Князю Вітовту припадає до вподоби ідея побудови держави від Балтійського до Чорного морів.
Цьому камінню понад 600 років. Так звана Вежа Вітовта просто біля греблі Каховської ГЕС. Нагадування про те, що колись це була територія ВКЛ.
Поки московія була улусом Орди, литовсько-українське військо перемогло татар у битві під Синіми Водами і встановило контроль над Правобережжям Дніпра аж до Чорного моря. Утім військові успіхи кінця XIV століття були нетривалими. ВКЛ уклало унію з Польщею, щоб згодом злитися в єдину Річ Посполиту, а вже у XV сторіччі на степи Причорномор’я прийшла Османська імперія – за посередництва підлеглих їй кримських і ногайських татар.
“Увагу Османів до регіону привертали проблеми безпеки та комерційні інтереси. Особливо вони були зацікавлені в рабах. Работоргівля стала домінувати. Ногайці та кримські татари реагували на цей попит, поширюючи свої набіги на північ від понтійських степів”, – Сергій Плохій “Брама Європи”.
Практично у цей же період в степу з’являються і козаки. Рибалки, мисливці, все ж переважно – воїни-розбійники.
Селище Тягинка на березі Дніпра. Саме з цим місцем пов’язана перша письмова згадка про українських козаків.
1492 рік. Колумб мимоволі відкриває Америку, а кримський хан скаржиться литовському князю Олександру на його підлеглих з Києва та Черкас за розбій і вимагає покарати винних.
“Перша згадка про козаків, коли козаки напали на турецьке судно, зараз це село Тягинка на правому березі Дніпра, Білозерський район.. Козаки тут почали засновувати зимівники. Це такі невеликі хутори, які знаходилися в балках, таких улоговинах, які по перше нелегко було знайти, по друге, захищали від суховіїв”, – розповів історик та журналіст Роман Кабачій.
У XVI столітті за порогами Дніпра виникає перша Січ, куди з півночі і заходу стягуються різноманітні втікачі. Крім укріплення, далі в степу виникають невеликі козацькі поселення. Вони простягаються аж до Чорного моря.
“Там, де було найбільше цих зимівників, утворювалися паланки – адміністративні одиниці Січі. На території Херсонщини була Прогноївська паланка, в околицях нинішнього села Геройське, де добували сіль і рибу”, – розповів Роман Кабачій.
Сьогодні це село називається Геройське, а колись воно мало назву Прогної і було столицею паланки Січі.
На кінець XVI – початок XVII століття козацтво стало домінуючою силою в регіоні. Козаки не тільки опановували степ, але й освоювали море. Флотилії чайок випливали з гирла Дніпра і наводили жах на турецькі міста.
Рік 1603-й. Польський друкар і картограф Томаш Маковський закінчує роботу над великою мапою Речі Посполитої. На південних теренах, заселених козаками, вперше з’являється термін Вкраїна.
Рік 1709-й. Гетьман Іван Мазепа вступає в коаліцію з шведським королем Карлом XII. До неї приєднуються і козаки із Запоріжжя під проводом кошового отамана Костя Гордієнка. Реакція московського царя Петра Першого була миттєвою – він наказав знищити гетьманську столицю Батурин і Запорозьку Січ. Обидва накази виконали з особливою старанністю і жорстокістю. У Батурині вбивали жінок і дітей, на Січі нищили навіть могили.
Після руйнування Чортомлинської Січі козаки під проводом Костя Гордієнка вирушили на південь у володіння Кримського хана. Зупинились ось тут, де заснували нову січ, яку назвали Кам’янська.
Кам’янська Січ проіснувала недовго. Засліплений жадобою помсти петро наказав знищити і її. Козаки подалися ще далі на південь. В Олешки.
Олешки – козацький край. У 18 ст, втікаючи від росії, козаки заснували тут чергову Запорозьку Січ. Про це нагадують тепер тільки дорожні знаки, які вказують кудись в очерет.
Усі, хто після поразки Мазепи, не захотів чи не зміг залишатися на захопленій московитами території Гетьманщини, подався на Південь. Офіційно це називалося територією Війська Запорозького Низового, під протекторатом Кримського Хана, неофіційно – Ханська Україна або ж по простонародному Ганьщина. Жити на Ганьщині було значно краще ніж під москвою чи Польщею. Повна свобода, десятки промислів, прості і невисокі податки. На нинішню Херсонщину потяглися тисячі переселенців. Золота доба скінчилася у 1733-му, зі смертю кошового Костя Гордієнка.
Усе, що нам залишилось від Кам’янської Січі оцей ось камінний хрест. Він стояв на могилі Костя Гордієнка. Точне місце розташування його могили, на жаль, невідоме.
Уже через рік після смерті Гордієнка козаки погодилися на чергові вмовляння росії повернутися у її “братські обійми”. У 1734-му в Лубнах на Полтавщині було підписано договір, за яким козаки поверталися під російський протекторат – з правом вибирати собі кошового і користуватися усіма давнішими привілеями та промислами. росія дарувала такі права не просто так – готувалася до війни з Туреччиною.
“У 1734-му році повертаються перед черговою російсько-турецькою війною на територію підвладну московському цареві і засновують нову, так звану Покровську Січ, або ж Підпільненську, яка проіснувала аж до 1775-го року”, – зазначив Тарас Чухліб.
У 1735-му війна таки розпочалася, але кампанія, яка велася протягом трьох років, була проведена бездарно. Аж через 30 років російська імперія повторила спробу вийти до Чорного моря. За допомогою запорозьких козаків цього разу завдання було виконане. Козацтво за участь у війні отримало своєрідну “винагороду”. У петербурзі вже давно визрів план ліквідації Січі та запорозького козацтва. Виконати вирок доручили сербу, генерал-поручику Петру Текелію.
Наступного дня текелій зібрав на січовому майдані козаків і оголосив, що Військо Запорозьке за наказом імператриці скасоване. Так тихо і без бою припинила своє існування Запорозька Січ. Частина козаків подалася за Дунай, інша розселилася по степах нинішньої Херсонщини.
Рік 1775-й. Хоча війна з Туреччиною щойно завершилася підписанням Кючук-Кайнарджійського мирного договору, росія уже готується до нових боїв. Вирішено будувати чорноморський флот. Для верфі вибирають місце у гирлі Дніпра. Тут, на місці старого укріплення розростається місто. Херсон.
Нове місто як і нові захоплені території, заселяли багато національностей, але передовсім українці. Саме вони, і це мусила визнати імперія, стали основою нового флоту.
“Матросов набирать флоту Черноморского из казаков запорожских и крестьян полуденной Малороссии как извечно опытных мореходов и победителей во множестве сражений и баталиях морских с неприятелем”, – мовиться в наказі фельдмаршала Г. Потьомкіна.
Козаки на заклик Потьомкіна відреагували мляво. Пам’ять про зруйнування Січі і ув’язнення кошового Калнишевського на Соловках була ще свіжою. Назбиралася заледве тисяча охочих під орудою Сидора Білого. Утім обіцянки відновити Запорізькі вольності, а також надати офіцерські звання і дворянство таки подіяла. Уже у травні 1783-го Сидір Білий привів з Херсона до Кримського містечка Ахтіар цілу флотилію, яка і стала ядром майбутнього флоту. Проте командувати Чорноморським флотом довірили росіянину. Кошовий Білий повернувся у Херсон будувати нову флотилію – Лиманську. Невеликі гребні кораблі були звичніші для козаків ніж важкі фрегати і лінкори.
У 1787 Туреччина підтримувана Францією, Німеччиною і Британією висунула росії ультиматум – повернути Крим і визнати Грузію васалом Османів. Почалася війна. У бік Кримського берегу і гирла Дніпра вирушив турецький флот – на той час один із найбільших не лише на Чорному, а й Середземному морях. Протистояти йому виявилась готовою лише Чорноморська козача флотилія Сидора Білого.
Гроші знайшлися – з так званої Малоросійської казни. Спішно добудована козацька флотилія з невеликих чайок стала сам-на-сам проти півсотні великих суден турків. І – перемогла! суворов повірити не міг.
Під час битви у Дніпровському лимані турецький флот зазнав відчутних втрат, від яких так і не зміг відновитися. Щоправда, були серйозні втрати і у козаків. Зокрема смертельного поранення зазнав отаман Сидір Білий.
Командувати Лиманською флотилією призначили Де Рібаса. Ескадру чайок очолив заступник Білого Антін Головатий. Флотилія пішла далі на Захід і взяла активну участь у штурмі Хаджибея, який згодом був перейменований імператрицею в Одесу. Потім було взяття Акермана (нині Білгород-Дністровський) і Ізмаїла. Нарешті мир, в результаті якого козаки сподівалися отримати обіцяні Потьомкіним вольності на теренах між Бугом і Дністром. Утім наступили на ті ж граблі довірливості. Тисячі козаків під виглядом “подяки” просто депортували на Кубань.
Рік 1828-й, 1 березня. Імператор росії микола перший за безцінь (8 копійок гектар) продав своєму далекому родичу німецькому герцогу Фердинанду Фрідріху Ангальт-Кетгенському величезний шмат землі на Херсонщині для розведення овець. Нова колонія отримала назву, яка нагадувала про батьківщину.
“Коли сюди прийшли перші поселенці, вони назвали селище на честь замку Асканія, який давним-давно існував у Німеччині”, – зауважив Корінець.
Олешківські піски. Важко повірити, але ще 150 років тому тут було пасовище і бродили вівці.
Фальц-Фейни підійшли до розведення овець значно серйозніше, ніж родичі російського імператора. Вони закупили поголів’я у десятки тисяч у себе на батьківщині, і ці стада рушили через усю Європу. Справжнє велике переселення овець. Місцеві казали, що Фальц-Фейни не зможуть порахувати не лише худобу, а й собак, які її пасуть. За приблизними підрахунками у степах опинилося більш як чверть мільйона овець.
“Орди тих овець кочували по Херсонщині, це Каховський район, Чаплинський, Каланчацький, Олешківський, їх було дуже багато. Але це так просто не минулося. Вівці знищили траву, яку утримувала землю від дніпровських пісків. Тому тут під Олешками утворилися дюни і бархани”, – сказав Кабачій.
У 1851-му офіцери російської армії провели у Херсонській губернії перепис, в якому зокрема визначали національність мешканців. Українці (чи як тоді писали малороси) становили тотальну більшість – понад 700 тисяч. Другою за чисельністю нацією виявилися молдовани-волохи – 75000, третьою – євреї – 55000. На четвертій позиції – німці – 40 тисяч. І лише на п’ятому місці росіяни – 30 тисяч. Національну належність визначали за мовною ознакою, іншого способу ідентифікації тоді не було.
“Але російська мова була урядовою і кожна українська сім’я, яка переїжджала із села в місто, зрусифіковувалась. І та сама Херсонщина, де в більшості сіл вона україномовна, і маленькі міста, а крупні міста російськомовні”, – зазначив Кабачій.
30 вересня 2008 року. До України з офіційним візитом прибуває король Швеції Карл 16-й Густав і його дружина Сильвія. Коротке перебування у Києві, протокольні зустрічі з тодішнім президентом Віктором Ющенком. Утім основна ціль шведської делегації в Україні – зовсім не це. Після відбуття протокольних формальностей, Карл Густав вирушає на Південь України – у село Зміївка Бериславського району Херсонської області. Тут він сподівається почути те, що вже неможливо знайти на батьківщині, у Швеції.
Те, що хотів почути у Зміївці король Швеції – старошведська мова. Її уже нема у Швеції, однак тут, у степах Херсонщини, передавана з покоління у покоління, ще залишилася. Щоправда її носії уже не дуже молоді.
Шведи з’явилися на Херсонщині у 1782-му. Не з власної волі. Їх депортували за наказом Катерини Другої з острова у Балтійському морі, який сьогодні є територією Естонії.
У 1929 в срср розпочалася колективізація та знищення церков. Частина шведів зі Зміївки емігрували у Швецію. Але згодом під впливом радянської пропаганди повернулися.
“Повернулися в 1931-му, а в 1937 їх стали забирати в тюрми. Бо як “зрадники батьківщини” поїхали, а потім вернулися. Мій батько в лікарні лежав із запаленням легені, помер там, а зранку прийшло повідомлення забирати його у в’язницю”, – розповіла представниця шведської громади села Зміївка Еліза Кузьменко.
У 1937 від репресій постраждали не лише шведи – передовсім українці. Цього ж року в далекій Карелії в урочищі Сандармох було розстріляно уродженця Херсонщини талановитого драматурга Миколу Куліша.
Утім попри все Херсон залишився Україною.
Як повідомляв 5.UA, в ЗСУ показали, як визволяли Херсон.
Дивіться також відео:
Херсон оговтується після окупації.
Підтримайте журналістів “5 каналу” на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на “5 канал” у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
