“Штурмові дії без втрат неможливі”: медики ДШВ про контрнаступ на Харківщині та про те, без чого не обійтися на передовій (Відео)

Станом на кінець вересня загалом звільнено 454 населені пункти

Мінімум втрат при максимумі деокупованих та звільнених від рашистів територій. Медики 80-ї десантно-штурмової бригади, яка брала участь у деокупації Харківщини, розповіли про свою роботу у ході контрнаступу. Про найважчий для них день і про потреби підрозділу – далі у сюжеті кореспондентки “5 каналу” Ольги Калиновської.

Медик 80-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ із позивним “Шаман” розповідає: “Нас зібрали після виходу з Пісок. Це Піски і Карлівка. Ми там тримали оборону, латали деякі пробоїни. Близько до ночі надходить наказ – годинна готовність”. 

Вони – підрозділи 80-ї десантно-штурмової бригади – щойно видихнули після важких боїв під Донецьком – за Піски, як на початку вересня о пятій ранку вирушили на нову операцію. Масштабний контрнаступ на Харківщині. Кожному підрозділу була відведена своя роль.

Медик розповідає: “Був визначений маршрут, і кожного дня ми проходили певний відрізок, певні населені пункти, у кожного підрозділу було визначене своє завдання, свій напрямок. Ближче до вечора, тільки заходило сонце, сутеніло, була зупинка, розосередження підрозділів, заняття кругової оборони і до світанку”.

Певний відрізок – це міста та села, які щодня звільняла українська армія. Загалом 454 населених пункти на кінець вересня. Звільняла з боями та втратами. Як безповоротними так і санітарними. 

Утім, якщо врахувати масштаб операції та її результати, втрати, принаймні у їхньому підрозділі, каже “Шаман”, були мінімальними: “Наступ – він є завжди тяжчим. І рахується по співвідношенню – один до чотирьох, один до пяти, залежно від потужності обороняючого і наступаючого, то я би сказав, що ми при контрнаступі мали такі втрати, які були настільки малими, що інколи ми мали більше при обороні втрат, ніж в цій операції, якщо я беру наш підрозділ”.

Найважчими для них днями, згадує медик, стали 20-ті числа вересня. Коли його підрозділ форсував річку Оскіл майже на кордоні з Донецькою областю. Міст через річку окупанти, відступаючи, підірвали. Армійці навели понтонну переправу, яку росіяни, як не намагалися, знищити не змогли. Натомість рашисти вщент випалили село за річкою, зруйнувавши все, що було в ньому

“Шаман” каже: “Була певна кількість поранених, це мінно-вибухові, це контузії, досить обширні контузії, акубаротравми, по суміжних підрозділах братніх наших була така рясна інтенсивність допоки вони штурмували і не закріпилися. Виконання цих штурмових дій воно неможливе без втрат, як би цього не хотілось досягти, як би не працювала ідеально арта, не подавляла противника, всіх моментів прорахувати неможливо”.

Завданням медків було якнайшвидше забрати поранених з поля бою, стабілізувати та евакуювати у тил – у найближчу лікарню. Від того, наскільки швидко поранений отримає кваліфіковану допомогу, залежить його повернення на фронт, наголошує Шаман. Їхнім основним транспортом були і є позашляховики – повнопривідні, здатні впоратися із бездоріжжям сходу. І саме завдяки цим авто медики рятували бійців.

Медик 80-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ розповідає: “Медичний персонал сам по собі, який би ти не був фахівець, не маючи техніки, транспорту, на якому ти можеш здійснювати роботу, ти не вартуєш нічого. Я беру себе до прикладу – маючи досить великий досвід у парамедицині, польовій медицині на протязі більше, ніж трьох років, от я не маю транспорту – от просто взяти наплічник медичний в руки я з ним нічого абсолютно не зроблю, бо це треба прибути на місце, це треба надати ту допомогу, це треба завантажити людину у транспорт, це треба доставити її до найближчого стабілізаційного пункту, або передати іншим фахівцям.

У ході харківського контрнаступу медики втратили одразу чотири автівки. Першим, навіть не дійшовши до передової, вийшов з ладу броньований гусеничний евакуатор. Далі – повнопривідний джип та санітарно-евакуаційна броня. До кінця спецоперації медслужба залишилася лише з двома автівками 

Медик каже: “Техніку ми втрачаємо систематично, як би не звучало це дико і печально. Ми втрачали і будемо втрачати, як би ми не старались її берегти. Будучи у верхньокамянському ми здійснювали дуже багато евакуацій була велика кількість трьохсотих, настільки була висока інтенсивність цієї роботи, ми не могли чекати, допоки нам хтось допоможе броньованою технікою, доводилось використовувати легкову техніку. І кожен заїзд і забір пораненого по декілька разів нам вартував шин”.

Нині один із благодійних фондів придбав медслужбі позашляховика. Утім автопотреби підрозділу не закриті досі. Програма мінімум, каже Шаман – це пять автомобілів. Так, щоб не боліла голова, якщо якась із автівок вийде з ладу. А якась точно вийде. Бо далі на десантно-штурмові війська, як і на всю українську армію чекають нові контрнаступи і нові деокуповані території. Де медики матимуть свій важливий фронт робіт.

З Донеччини, Ольга Калиновська, Сергій Клименко, Сергій Малін, “5 канал”

Читайте також: “Секрет моєї стійкості – я ніколи не жалію себе”: волонтерка та парамедикиня Юлія Паєвська “Тайра” в “Рандеву з Яніною Соколовою”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *