Написано 
Іноді ми впадаємо у відчай — особливо, коли стикаємося зі стражданнями у своєму житті. Це може наштовхнути нас на думку, що Бог нібито покинув нас, дозволивши нам пережити більше болю, ніж щастя.
Однак свята Роза з Ліми нагадує нам, що страждання — це невід’ємна частина нашого духовного життя на землі, і що воно відкриває двері до Божої благодаті.
Вона пояснює свої думки, підкреслюючи приватне об’явлення, яке вона отримала від Ісуса:
«Наш Господь і Спаситель підвищив свій голос і сказав із незрівнянною величчю: “Нехай усі люди знають, що благодать приходить після скорботи. Нехай знають, що без тягаря страждань неможливо досягти висоти благодаті. Нехай вони знають, що дари благодаті зростають мірою того, як зростає боротьба зі стражданнями. Нехай люди стережуться, щоб не заблукати й не бути обманутими. Це єдині справжні сходи до раю, а без хреста вони не знайдуть дороги, щоб піднятися на небо».
Протягом усього свого життя свята Роза шукала страждань і практикувала суворі покаяння — наприклад, утримувалася від м’яса до кінця свого життя. Вона також практикувала радикальні тілесні умертвлення. Хоча її прагнення болю може бути дещо екстремальним для більшості людей, головна істина тут полягає у тому, що кожного разу, коли страждання у нашому житті збільшується, Божа благодать також зростає.
«Якби тільки смертні дізналися, як чудово мати божественну благодать, як це прекрасно, як шляхетно, як дорогоцінно! Скільки багатств таїть вона у собі, скільки радості й насолоди! Без сумніву, вони присвятили би себе перемозі над болем і стражданнями. Всі люди в усьому світі шукали би бід, недуг і мук замість удачі, щоби досягти неосяжного скарбу благодаті».
Ця істина може дати нам розраду, коли нам стає важко витримувати страждання. Ми можемо нагадати собі, що Бог близький до нас у наших муках, і Він не покинув нас. Бог готовий дати нам багато духовних благодатей, але ми повинні бути відкритими до них та охоче їх приймати.