Ця фраза допомагала святій Терезі з Лізьє боротися з самотністю

Життя святої Терези з Лізьє не завжди було легким. Хоча її оточували люблячі друзі та родина, вона часто почувалася самотньою та боролася з депресією.

Це почуття самотності супроводжувало її у дитинстві, а також під час перебування у монастирі.

У своїй автобіографії «Історія однієї душі» свята Тереза пояснює, що була сором’язливою дитиною і не мала друзів — крім Ісуса, якого вважала своїм єдиним другом.

«Двічі на тиждень мені доводилося їздити до монастиря, і, мушу зізнатися, це дечого мені коштувало, бо я була дуже сором’язлива. Мова не йде про ту прихильність, яку я відчувала до своїх наставниць, але, як я вже казала, серед них не було особливого друга, з яким я могла би проводити багато годин, як інші учні. Тож я мовчки працювала до кінця уроку, а потім, оскільки на мене ніхто не звертав уваги, йшла до каплиці, поки не приходив тато, щоб забрати мене додому. Тут, під час цього мовчазного візиту, я знайшла свою єдину розраду — бо хіба ж не Ісус мій єдиний друг?»

Далі свята Тереза пише: 

«Це правда, що у такі миті самотності мені іноді бувало сумно, і я часто втішалася, повторюючи цей рядок прекрасного вірша, якого навчив мене тато: “Світ — твій корабель, а не твій дім”».

Цікаво, що вона неправильно цитує вірш Альфонса де Ламартіна під назвою «Роздуми». У ньому він пише: «Час — ваш корабель, а не ваш дім». Однак, як вона пояснює у своїй автобіографії, ця неточна цитата дуже її втішила.

«Символ корабля завжди тішить мене і допомагає витерпіти вигнання цього життя… Коли мої думки блукають таким чином, моя душа губиться, так би мовити, у нескінченності; я немовби вже торкаюся небесного берега і приймаю обійми Господа нашого. Мені здається, що я бачу Пресвяту Богородицю, яка йде мені назустріч із моїми батьком і матір’ю, моїми маленькими братами та сестрами; і я уявляю, як насолоджуюся справжніми сімейними радощами цілу вічність».

Розуміючи це, легко збагнути, як ця фраза втішала святу Терезу, і як вона може допомогти й нам «витерпіти вигнання цього життя», знаючи, що одного дня всі наші сльози висохнуть і ми прийдемо в обійми всіх наших близьких у майбутньому вічному житті.

Переклад CREDO за: Філіп Кослоскі, Aleteia

 

https://credo.pro/2022/09/330289

Опубліковано в news Позначки

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *