Написано 
Якщо їх не викрити, вони відбирають свободу, спотворюючи образ Бога і перекручуючи сенс віри.
Багато хто з нас інколи зазнає сумнівів або знеохочення, пов’язаного з релігійними практиками та життям вірою. Не один дає себе вплутати у брехню, через яку втрачає радість життя. Дехто втрачає також і віру. Пропонуємо розглянути чотири способи «батька брехні», які — якщо їх не викрити — псують нам стосунки з Богом, Церквою і самими собою.
1. «Я мушу заслужити на любов Бога»
Часто образ Бога — вимогливого судді — впечатаний в нас ще з дитинства, коли ієрархія стосунків формується через виховання та сприйняття авторитетів! Дехто підкреслює як найважливіший принцип віри те, що я — грішник.
А перший принцип віри — це «Бог є любов». Віра в те, що наша поведінка впливає на Божу любов, — помилкова. На наше щастя, ми не маємо такої влади. Із цією брехнею неможливо боротися з допомогою почуттів.
На почуття (НЕ на емоції!) ми можемо впливати з допомогою розуму, тому тут спосіб розвіяти оману — це читати Святе Письмо та пізнавати Правду про Бога. Допоміжними можуть стати такі фрагменти: Послання до Ефесян 2, 8‑9; Друге послання до Тимотея 1, 9; Послання до Римлян 5, 8. Читай, запам’ятовуй цитати, а також практикуй вдячність і записуй те, що доброго робить для тебе Бог.
2. «Бог ненавидить гріх і грішника»
Чи ти коли-небудь чув такі слова: «Не роби цього, бо Бог тебе покарає»? Чи близький тобі такий досвід — скоївши гріх, уникати молитви? Наслідком може бути щоразу більш ускладнене вибирання до сповіді… Чому?
Бо я втрачаю сили на ненависть, скеровану проти себе. Ходити пригніченому почуттям провини — це форма самопокарання, якої Бог від нас не бажає. Хтось інший уже взяв на себе кару за твій гріх: «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав свого Сина вблаганням за наші гріхи» (1 Йн 4, 10).
3. «Бог захищатиме мене від болю і страждань»
Чому Бог дозволив, аби це мене спіткало?! Навіть якщо ти не сказав цього прямо, то чи не спало тобі на думку, чому Бог допускає страждання? Віра в Бога не дає гарантій, що життя нас не поранить.
Ба більше, як християнин ти мусиш погодитися умерти — як зерно, що приносить щедрий плід, коли помре в землі. Маєш погодитися на смерть свого егоїзму, на прощення ворогам, також і тим, що переслідують тебе за твою віру.
Бунт проти такої віри завдає ще більшого болю. Втіхою стає правда, що Бог уділятиме тобі благодаті, аби ти пройшов через усі труднощі, а по смерті на тебе чекає вічне щастя з Богом. Чи ти у це віриш?
4. «Мої труднощі це кара за гріхи»
Так думали приятелі Іова. Так думали й апостоли, шукаючи провини в батьках сліпого. І ми потрапляємо в цю ж пастку. Хіба ж погане стається тільки з поганими людьми?
Поглянь на Ісуса і сам собі дай відповідь. Єдина відповідь — що Бог може вивести добро з будь-якої тяжкої ситуації.
Намагання контролювати дійсність виражаються в тому, що ми стараємося все пояснити. Тут може допомогти чесний аналіз причин проблеми — якщо їх можна вичленити. Так ти не будеш розхитувати свою віру в Бога, відмежовуючись тим самим від джерела сили, якою є Його благодать.