Написано У місті зруйновані цілі вулиці
Без води, газу та світла. Але з надією, що всі жахи вже позаду. У деокупований Лиман повертаються мешканці, серед міста збирають гриби і дякують українським захисникам за визволення населеного пункту. Історії мешканців міста збирала знімальна група “5 каналу”.
Купа сміття, точніше, того, що колись було стінами та дахом обабіч асфальту. Таку картину ми зустріли вздовж усієї головної дороги в Лимані. Деокуповане місто приходить до тями. Позбувшись російського сміття, місцеві намагаються викинути з оселі сміття побутове. Людмила з 7-річною дочкою Лізою лише тиждень, як переселилися в хату. До того більш як 4 місяці виживали в маленькому підвалі, де ховалися від обстрілів.
“От там ми їли, спали, вилазити тільки, коли було трохи тихіше, вилізли, приготували і потім назад. І де Ліза вивчила на пам’ять усі молитви, які знала мама”, ‒ розповідає мешканка Лиману Людмила.
До них у двір окупанти, розповідає Люда, приходили перевіряти документи і рахувати, скільки людей тут живе. Наостанок наказали не називати собаку Пантерівною.
“Як вашу собаку звати? Ірма Пантерівна. Вони кажуть ‒ звіть її просто Ірма. Пантерівна – це українське”, ‒ додала жінка.
Тільки-но до Лиману зайшла українська армія, Людмила з донькою, як і всі її сусіди, побачили світло ‒ вибралися з підвалів на вулицю. А маленька Ліза з сусідом Сашком намалювали та подарували армійцям синьо-жовті сердечка. Маленький Сашко досі зустрічає кожне військове авто складеними в сердечко пальчиками. Більше трьох тижнів Лиман у безпеці. Настільки, що лісосмугами спокійно ходять грибники.
Деокуповане місто постійно патрулює поліція. Працює пошта, де складають списки тих, кому потрібна допомога дровами. Біля розбитої будівлі волонтери роздають гуманітарну допомогу. Деякі мешканці не стримують емоцій. Волонтери із Закарпаття, хто возить допомогу в деокуповані міста, надивилися, кажуть всілякого. І наплакалися, коли діти просили дозволу з’їсти на місці буханку хліба.
“Була така ситуація, коли ми роздавали продукцію, і люди переходили через дорогу, розривали пакети з куркою і їли її сиру в Ізюмі”, ‒ пригадує волонтер Геннадій.
Мешканка Лиману Олександра запевнила: “Я щаслива, що наші воїни нас захистили. І ми думали, я сподівалася, що вони все одно нас захистять. Вони в нас дуже хороші”.
Олександра в окупації не жила. За місяць до того, як росіяни зайшли в місто, переїхала до Кропивницького. Наприкінці вересня приїхала в Лиман склити розбиті вікна. І так і залишилася в рідному і вже визволеному армією місті. Тепер не може надякуватися українським захисникам.
“Найголовніше, щоб вони в нас були здорові. Такі, які вони в нас є. Дуже добрі хлопці. Не знаю, бо я зараз засмучуся, розплачуся, шкода цих хлопців, вони так страждають. За свою рідну землю, а вони поприходили”, ‒ додала Олександра.
Мешканка Лиману Людмила запевнила: “Багаття. Світла немає, газу немає, води немає. Було дуже весело”.
Людмила ‒ навпаки, більше 4 місяців не покидала Лиман. Жила у підвалі. З холоду та сирості виходила лише, щоб приготувати на багатті їжу. Дім її батьків у селі неподалік згорів вщент.
“Дуже, звичайно, моторошно. Діти роз’їхалися, онуки роз’їхалися, з нами жили. А тепер хто де”, ‒ наголосила Людмила.
Рани, завдані окупантами, загояться тут не скоро. У місті зруйновані цілі вулиці. Десятки покинутих тварин шукають їжу та прихисток. А налякані люди досі не вірять, що всі жахи окупації в минулому.
“Ми чекаємо, що їх відгонять далі і не буде нікого, і залишиться Україна Україною. Це єдина надія і все, що вони не повернуться. Хочеться вірити, що все буде добре”, ‒ підсумувала Людмила.
Ольга Калиновська, Сергій Клименко, “5 канал”
Читайте також: У визволеному Лимані завершено ексгумацію на місці найбільшого масового поховання
Підтримайте журналістів “5 каналу” на передовій.
Дивіться відео за темою:
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на “5 канал” у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
