Написано 
Дружба може провадити нас до Бога, але також може нас від Нього віддаляти. Куди мене ведуть мої зв’язки?
Чи мої стосунки з іншими людьми мене збагачують, підтримують? Чи, може, вони гальмують мене духовно, схвалюючи тільки приземлене «тут і тепер»?
Прірва й міст
«Я за тебе кулачки потримаю» — і «Я за тебе помолюся». Кілька років тому я почула ці дві версії словесної підтримки у важливий життєвий момент від двох близьких мені жінок. І хоча з обома у нас були якнайближчі стосунки, та я помітила своєрідну вирву на шляху порозуміння з першою.
То була одна з численних ситуацій, під час яких я щораз більше усвідомлювала, що єдність із кимсь на духовному рівні може бути мостом понад прірвами, які творять відмінності між нами. Бо ми можемо відрізнятися в багатьох інших питаннях, але якщо довіряємо тому самому Богу — наші стосунки матимуть зовсім інший вимір.
Як Марія і Єлизавета
У Святому Письмі мене особливо захоплюють два приклади дружби між жінками. Перший з них — це стосунки між Марією і Єлизаветою. Який тісний зв’язок там видно! Мене постійно зворушує і навіть трохи смішить, коли я читаю, як Марія «з поспіхом» подалася до подруги після Благовіщення (див. Лк 1, 39). Так немовби мусила перед нею виговоритися. Хіба ж не так, зрештою, найчастіше роблять жінки?
Їх єднав солідний духовний міст. Марія добре знала, що, поспішаючи до Єлизавети, Вона не тільки зможе дати вихлюпнутися своїм словам. Вона напевно відчувала, що отримає від подруги щось більше, тобто повне розуміння. Чи могла б Вона його отримати, якби між ними не було єдності духа? Або якби Єлизавета не вірила в Бога, то чи могла б вона поділяти істинну радість і турботу Марії?
Як Рута і Ноема
Ще одна пара біблійних жінок, чия приязнь особливо зворушує моє серце, — Рута і Ноема. Їхній зв’язок тим більше незвичайний, що стосується невістки і свекрухи. Двох жінок, які перед лицем життєвої трагедії мусять вирушити в дорогу, на якій заново відкривають свої стосунки, а крім того — і стосунки з Богом.
У мене таке відчуття, що вони були одна одній на цьому шляху дуже потрібні. Крок за кроком вони вкладали дощечки на помості взаємного розуміння. А поєднав їх Господь. Як закінчилось би життя цих двох жінок, якби їхні стежки розійшлися? Чи Рута без Ноеми на поганській землі Моава мала би шанс пізнати таке величезне благословення, яке було вилите на неї після повернення до Віфлеєма? Відповідь, як на мене, очевидна.
Поєднані духом
Як жінки, ми створені для стосунків. Ми одні одних потребуємо. Потребуємо іншої жінки, яка здатна відчувати схожим чином, яка нас вислухає, підтримає і просто буде близько, і в горі, і в радості.
Однак дружби можуть вести нас до Бога — і можуть також нас від Нього віддаляти. Інколи варто замислитися: куди провадить мене той чи той зв’язок. Чи він мене збагачує, повчає, підтримує — чи, може, духовно гальмує, підтримуючи тільки приземлене «тут і тепер»? Чи ця дружба скеровує мої очі до Бога, а чи відвертає від Нього мою увагу?
Благаю вас, брати, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці (1 Кор 1, 10).
Інколи згоди й відсутності конфліктів замало. А принаймні, мені замало… Є такі моменти, коли мені потрібна подруга одного духа і одного розуміння. Та, яка не кулаки триматиме, а оточить молитвою. Духовна подруга, яка розуміє мене аж до глибин. Як Єлизавета — Марію. Я таку подругу маю, а ви?
Переклад CREDO за: Марта Вольська, Aleteia