Написано З матеріалами та нитками для пошиття волонтерам часто допомагає бердичівська швейна фабрика, а також – односельці
Валянки на передову. Ця затратна по часу праця об’єднала бабусь, працівників ліцею у селі Маркуші та учнів. Таке взуття там роблять зі старого верхнього одягу, який надають люди. Вже пошили і передали військовим понад півтори тисячі пар. Познайомились із волонтерами і кореспонденти “5 каналу”.
Пошиття валянок – робота кропітка, але ще не забута. У сели Маркуші вона починається у стінах ліцею. Учні на уроках праці розпорюють по швам старі пальта, пуховики і шуби.
“Багато ручної роботи, треба розпорювати ті самі кожухи, що приносять, все оремо, а потім його треба правильно розшити, розкласти”, – каже учень 10 класу Максим Ігнатюк.
З цих шматків тканини майстрині роблять заготівки для пошиву зимого взуття. Ніна Степанівна – розкроює валянки. Каже, від ножиць уже мозолі на руках. Але не нарікає на втому. Каже, головне, щоб хлопці не мерзли. Робить викройки різних розмірів від 42-го по 45-й.
“Дуже світла тканина нам не підходить. Сукно нам підходить, шуби, ось директор закупила нам ватін. Ми можем класти 2-3 слої ватіну і валянки будуть теплі. Я вже маю поважний вік, більше 80-ти років, але я хочу помагати дітям скільки в мене є сил, скільки в мене вистачить здоров’я я буду їм допомагати”, – пояснює волонтерка Ніна Семенюк.
Пані Ольга шиє валянки воїнам недавно. Задля волонтерсва зять їй подарував швейну машинку. На ній за день жінка може пошити 5 пар валянків.
“Що найскладніше – з’єднувати дві половинки між собою. Вузенька полосочка така дається і оце тут його на згибах дуже важко. Бо треба розправляти, щоб був не кривий валянок”, – пояснює волонтерка Ольга Ганоль.
Поряд працює пані Валентина. Розповідає, раніше шила валянки для сина-військового – він був дуже задоволений. Тож, вирішили шили тепле взуття й іншим воїнам.
“Моєї невістки син геть і зараз носить валянки, він в розвідці служить, то носить валянки. На зиму це рятує”, – каже волонтерка Валентина Багрій.
А ще валянки потрібно добре обшити. Це робиться виключно вручну.
“Якщо слабо пришити його, він розійдеться і валянок піде по швам. Нитка за ниткою і воно розпориться”, – розповідає волонтерка Надія Мостова.
У молоді роки майже всі ці жінки працювали в ательє. Тож пошиття для них справа не нова. Нині, кажуть, це можливість попри вік і хвороби підтримати воїнів. Пані Ніна сама колись носила валянки, тож за любки ділитися лайфхаками з носіння цього старовинного взуття..
“Коли мороз, то на валянок накладають газету, взувають у галош і в 40 градусів морозу в них ноги не замерзнуть”, – каже волонтерка Ніна Семенюк.
У виготовлення валянок – багато ручної праці. Для учнів гімназії це цікава практика.
“Чому я повинен осторонь стояти, коли країні потрібна допомога? Всім потрібна зараз допомога, ми маємо об’єднатися”, – каже учень 10 класу Богдан Волотовський.
“Вони нас там захищають, кожного дня борються до перемоги, а ми допомагаємо тут, чим можемо”, – пояснює учениця 9 класу Вікторія Рагуліна.
Директорка ліцею каже: через волонтерів передавали валянки різним підрозділам військових.
“Старалися пошити валянки всім нашим випускникам. У нас більше 40-ка чоловік сьогодні з випускників на фронті, тому ми майже всім передали валянки”, – пояснює директор Маркушівського ліцею Райгородоцької громади Людмила Михальченко.
“Коли йшли морози сильні, вони дуже мерзли в ноги, до того йшли дощі. І от коли ми передали їм ці валянки, вони були раді як малі діти. Це їм дуже допомогло зігрітися”, – наголошує учень 11 класу Вадим Пивоваров.
З матеріалами та нитками для пошиття волонтерам часто допомагає бердичівська швейна фабрика, а також – односельці.
Юлія Сінєльнікова, Віталій Сінєльніков, Житомирська область, “5 канал”
Читайте також: Зігріти бійців на передовій: у Львові збирають банки з-під консерви для виготовлення окопних свічок
Підтримайте журналістів “5 каналу” на передовій.
Дивіться також відео за темою.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на “5 канал” у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
