Любов, якою Бог полюбив мене

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 1 липня

Бо так Бог полюбив світ, що дав свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне.

Євангеліє в Євангелії. У цьому реченні знаходжу весь сенс існування світу.

Найголовніше те, що Бог полюбив світ так сильно, що сильнішої любові просто не існує. Любов, яка більша за світ. Любов, яка й дає світові життя. Якщо добре роздумати над цими словами, то від них може запаморочитися голова. Бо в тій голові часто живе інший “бог”, який любить за заслуги, який рахує гріхи, який карає світ хворобами і катаклізмами… Сьогодні час вигнати зі своєї голови всіх несправжніх божків, яких я собі туди поселила. Там має право жити лиш єдиний Бог, який полюбив мене любов’ю, більшою за Всесвіт.

Бог з любові віддав Сина. Любов, яка нічого не віддає, нічого не коштує. Якщо я говорю тобі про любов, але не маю для тебе часу — це порожні слова. Бог віддав мені все: увесь сотворений світ, свій час і простір, свою увагу, найголовніше і найбільше — свого Сина. Син Божий найперше розповів нам про Отця і Його любов, а потім показав цю любов, віддавши за нас життя. Ці слова такі звичні для вуха… Але хіба за мене хтось готовий померти? Навіть найближчий друг чи батьки не завжди готові на таку жертву. А Божий Син взяв на себе людське тіло і пережив неймовірний біль кожнісінькою клітиною виключно з любові. Не думаю, що Йому подобалося стікати кров’ю, слухати лайливі слова про себе і так ганебно помирати. Якщо я приймаю це просто як якусь історію, що сталася колись, то я найневдячніша людина на світі. Сьогодні, коли Церква дає нам це Слово, я поставлю сюди своє ім’я: так Бог полюбив мене, Ірину, Івана, Маркіяна, Анастасію… Любов — не абстракція, вона має конкретного адресата.

Щоб я не загинула, а мала вічне життя. Небо велике, і Бог хрестом відкрив його для мене. Чи вірю я, що там є місце для мене? Чи знаю я, що коли не захочу там бути, це місце буде порожнє? Небо — для мене. Лише там приписана моя душа. Це не мої заслуги оплатили небесне житло. Це Божа любов оплатила мені присутність біля Отця на цілу вічність. Часто те, що дається безкоштовно, не цінується. Може, коли б довелося важко працювати за спасіння, то було би більше спасенних? Але любов може бути лише даром. Усе інше — це розрахунок. Любов не вміє рахувати. Вона вміє лише віддавати себе до останньої крихти…


Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу [email protected]

https://credo.pro/2022/06/322126

Опубліковано в news

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *