Написано Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ХІІІ звичайного тижня, рік ІІ
Покликавши митника Матея в учні, Ісус в дискусії з фарисеями відкриває таємницю своєї місії «Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних».
Сьогоднішній фрагмент Євангелії представляє постійну проблему Церкви: «праведні», подібно як старший брат Блудного Сина (Лк 15), неохоче приймають грішників до спільноти. Чинять це з великим опором і тільки тоді, коли грішник прикладає багато зусиль, щоб стати добрим. Мусять спочатку визнати грішника за свого брата, свого близнюка, що більше, за самого себе, а навіть ще більше, за Господа, котрий став для нас прокляттям і гріхом (Гал 3, 13; 2 Кор 5, 21). Тільки тоді він насправді визнає Бога і навернеться на «праведність вищого ступеня» (Мт 5,20).
Але Ісус приймає тих, що ще не навернулися. Не пробачає грішникові за те, що він навернувся. Пробачає, щоб він міг навернутися.
Ісус кличе всіх. Стає співрозмовником не тільки навернених грішників, але й інших. Матей був покликаний не через те, що навернувся, але навернувся коли його було покликано. Господь є лікарем через своє перебування з грішниками. Саме його близькість є найліпшими ліками.
Церкву творять не праведники, а навернені грішники, котрі постійно потребують пробачення і давання його іншим. Християни не живуть своєю справедливістю, але «благодаттю». Є вони прощенні Господом і одні з другими діляться благодаттю (Еф 4, 32).
https://credo.pro/2022/06/119015