Помер о. Анджей Квічаля, священник Луцької дієцезії

У неділю 26 червня 2022 р. після тяжкої хвороби помер о. Анджей Квічаля, священник Луцької дієцезії.

Поляк походженням (народився в Нисі), він був висвячений в Україні і все своє священницьке життя, понад 20 років, присвятив нашій землі.

Анджей Квічаля народився 30 січня 1967 р. у подружжя Анджея і Аліси, після початкової школи навчався у Спілці селянських шкіл ім. Еміля Годлевського в Нисі. Закінчив школу 1987 року, вступив до Медичної академії у Вроцлаві. Здобувши диплом, став працювати у Вроцлаві, у відділенні нефрології державної лікарні № 4. 1994 року вступив до Вищої духовної семінарії Замойсько-Любачівської дієцезії та паралельно став навчатися в Люблінському католицькому університеті. На кожних канікулах допомагав у душпастирстві о. Вітольду Йосифу Коваліву, в парафіях Острога, Здолбунова, Клевані та Кунева.

18 травня 2000 року здобув титул магістра історії Церкви на теологічному факультеті KUL. Його магістерська праця стала книжкою про історію парафії в Острозі.

 

 

Прийняв свячення з рук єпископа Маркіяна Трофим’яка в катедрі Луцька, і з липня того року до жовтня 2001 працював вікарієм кафедральної парафії свв. Петра і Павла. Потім став настоятелем парафії Святого Духа в Маневичах, парафії свв. Кирила і Мефодія в Любешові та парафії св. Мартина в Черську. За останні роки відремонтував храм у Маневичах, при якому жив і служив майже 21 рік.

 

 

 

Отець Анджей був відомий як душпастир польських харцерів, що приїздили до Костюхнівки. Це маловідоме волинське село є дуже важливим для поляків. Саме тут билися дві імперії — російська та Австро-Угорська. Саме з Костюхнівки, під Маневичами, розпочалася незалежність Другої Речі Посполитої. Тут поляки, переважно вчителі, студенти, лікарі — під час Брусилівського прориву затримали наступ російських військ. І хоча цю битву вони програли, та їхня самопожертва допомогла військам Австро-Угорщини спинити загальне просування російської імперії на захід. У Костюхівці о. Анджей опікувався похованнями загиблих легіонерів, а також могилами священників та пам’ятними місцями Волинського Полісся. Також і його власним прагненням було спочивати в цій землі, обік своїх попередників, похованих на цвинтарі в Маневичах.

Отець Анджей був також фактичним душпастирем польських байкерів. Його відхід згадує Об’єднання «Волинський мотоциклетний рейд».

 

Фото з ФБ Stowarzyszenie “Wołyński Rajd Motocyklowy”

 

Отець був за кордоном, коли почалася війна, і негайно ж запрагнув повернутися в Україну. Однак після коронавірусу він почувався погано, і його стан погіршувався. Зрештою, кілька тижнів тому, він був змушений поїхати на лікування, до Любліна. Допомога медиків не принесла одужання, і о. Анджей помер у люблінській лікарні внаслідок ускладнень після коронавірусної інфекції.

Про похорон буде повідомлено додатково.

 

Боже, Ти вчинив, що Твій Син переміг смерть і увійшов на небеса, дай Твоєму слузі участь у Його перемозі над смертю, щоб він міг завжди перебувати перед Тобою, його Творцем та Відкупителем. Вічне спочивання дай йому, Господи, і світло віковічне нехай йому світить. Хай спочиває у мирі вічнім. Амінь.

 

https://credo.pro/2022/06/323206